глосарій

Приклад 1:
Роман Піхманець ГЛОСАРІЙ В покутській говірці, якою розмовляють персонажі стефа-никових новел, збереглось багато архаїчних рис української мови. Це стосується синтаксису, морфології, лексики, фонетики… Ось лише деякі приклади таких особливостей: утворення вищого ступеня прикметників і прислівників за допомогою частки май (май безпешніше, май боязливі); префікс ві- (віходжу, вінесла, вірідю); складні форми минулого часу (-єс, -єм); енклітичні форми особових займенників (ми, ти, си, му — в давальному відмінку, мі, ті, го, ї — в знахідному); рухома зворотна частка -ся як в пре-, так і в постпозиції в різних фонетичних варіантах (ся, са, си); підсилювальна частка ади; залишки форми двоїни (дві галузці); закінчення -ов в орудному відмінку (з Миколов, за мнов) тощо.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Один дотепник не лише розлого прокоментував власний роман, але й, додавши у примітках глосарій автонеологізмів та бібліографію цитованих авторів, оздобив книгу своїми перед- і післямовою, анотацією, бларбами, вигаданими ISBN та ББК, а на додачу власноруч змакетував обкладинку, де помістив нескромну біографічну довідку й відверту фотографію власного відображення в дзеркалі, зроблену придбаною на перший гонорар цифровою «мильницею». Яке вже тут альтер-его?
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”