Словник Української Мови
Буква
1. Склоподібна захисно-декоративна оболонка, що покриває поверхню керамічних виробів (посуду, кахлів, скульптур тощо) для надання їм міцності, гладкості та водонепроникності; полива.
2. Солодка, зазвичай шоколадна, цукрова або фруктова, блискуча підлива або покриття, яким обливають кондитерські вироби (торти, тістечка, цукерки), а також деякі страви.
Приклад 1:
Верхівка зіккурату слугувала святилищем, стіни якого прикрашали кахлі, золота, срібна та жовта глазур, великі блискучі бронзові виступи. Включивши Елам до складу своєї імперії, перси успадкували еламську культуру, яка прижилася на іранському грунті.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”