Словник Української Мови
Буква
1. Скорочення від “головнокомандувач”, вищий військовий начальник, який очолює збройні сили держави або об’єднання армій кількох держав.
2. Історичний термін, що вживався в першій половині XX століття для позначення верховного головнокомандувача арміями (наприклад, часів Першої світової війни або Української революції).
Приклад 1:
Так вот, примите книгу эту, Мой пиерийский главковерх: Ее дарит поэт поэту И Гутенбергу Гутенберг. 1920 Полупейзажи 1 Наклоняясь над рекою, шелестит камыш протяжно, В небе сером и осеннем раскричалось воронье, И в душе моей склоненной так торжественно и важно, Так печально прозвучало имя милое твое.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
I я, главковерх, чорного трибуналу комуни, — нiкчема в його руках, яка вiддалася на волю хижої стихiї. «Але який вихiд?» — Який вихiд?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Тодi на протязi кiлькох темних годин перiодично спалахували короткi й чiткi пострiли: — я, главковерх чорного трибуналу комуни, виконував свої обов’язки перед революцiєю. …I хiба то моя вина, що образ моєї матерi не покидав мене в цю нiч нi на хвилину?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”