Словник Української Мови
Буква
1. Керівник, особа, яка очолює державу, організацію, установу тощо.
2. Розділ, окрема частина книги, наукової праці, законодавчого акту або подібного тексту, що має власну тему або номер.
3. (переносне) Найважливіша, провідна частина чогось, вершина.
4. (застаріле) Голова людини або тварини.
Приклад 1:
Богдан-Ігор Антонич ЗEЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ Із всіх явищ найдивніше явище — існування Перша глава До істот з зеленої зорі Закони «біосу» однакові для всіх: народження, страждання, смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з кісток трава зросте.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
20 січня 1935 Перша глава біблії Коли співав ще камінь, мали крила змії і Єва одягалась в черемхове листя, тоді буйніший і хмільніший вітер віяв і море сяяло під зорями сріблисто. Коли із яблуні зірвала Єва місяць, у раї збунтувались буйногриві леви, Адамові сини по світі розійшлися, здвигаючи міста і тереми для Єви.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 3:
Но сіе тайное есть глава, а называется гречески τό πρέ-лоѵ, сирѣчь благолѣпіе, или красота, и не зависит от науки, но наука от него. Госпожа Діана, яко чрезчур обучоная, но с недостатком благоразумная животина, иззолит противоста-вить: Ars perficit naturam.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”