гласний

1. Звук мови, що утворюється відносно вільною течією повітря через ротову порожнину, коли голосові зв’язки напружені та вібрують, а повітряна струя не зустрічає значної перешкоди; голосний.

2. (іст.) Виборний член органів місцевого самоврядування (у Російській імперії та деяких інших країнах).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |