гласно

1. Відкрито, публічно, не приховуючи; так, що можуть почути або дізнатися всі.

2. (У старшому вжитку) Гучно, вголос.

Приклади:

Приклад 1:
Ні чванились, ні величались, Ніхто не знав тут мудровать, Крий боже, щоб не догадались Брат з брата в чім покепковать; Ні сердилися, ні гнівились, Ні лаялися і не бились, А всі жили тут люб’язно; Тут всякий гласно женихався, Ревнивих ябед не боявся, Було вобще все заодно. Ні холодно було, ні душно, А саме так, як в сіряках, І весело, і так не скучно, На великодніх як святках; Коли кому що захотілось.
— Самчук Улас, “Марія”