глас

Приклад 1:
Іди ти собі на куп’я, на болота, де люди не ходять, де кури не піють, де мій глас не заходить. Тут тобі не ходити, білого тіла не в’ялити, жовтої кості не млоїти, чорної крові не спивати, віку не вкорочати.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
– за­го­мо­нi­ла шин­кар­ка на не­вiст­ку, так та й за­мовк­ла; а щось, ма­буть, доб­ре хо­тi­ла ка­за­ти… А там, з дру­го­го кiн­ця, край верб, шко­ля­рi за­мiсть то­го, щоб у шко­лу йти та ко­му з час­лов­ця, ко­му з псал­ти­ря сти­хи твер­ди­ти, а ко­му мно-тло скла­да­ти, во­ни, зiб­рав­шись у куп­ку, та скон­по­но­ва­ли вiр­шу на сво­го дя­ка, та ни­щеч­ком на шос­тий глас i вис­пi­ву­ють: Прийдiте усi при­хо­жа­ни, Подивiтесь, на­шi всi дя­ки п’янi, А най­бiльше Си­ме­он – оба­че, Од го­рiл­ки нi­чо­го не ба­че, Й на кри­ла­сi не вмiє спi­ва­ти, I псал­ти­ря за­був чи­та­ти, Тiльки й вмiє шко­ля­рам су­бiт­ки да­ва­ти, Днесь дя­чи­ха раз йо­му го­ло­ву ми­ла, А, iз­мив­ши, свiт­ло по­га­си­ла… Як же врi­же їх на сiм сло­вi пан Си­ме­он рiз­кою, що з до­му при­нiс; та як по­же­не їх нею до шко­ли, а сам, по­га­ня­ючи їх, бо­житься, що за сюю прик­лад­ку, оп­рiч су­бiт­ки* (*Ка­ран­ня шко­ля­рiв по су­бо­тах. ), що по за­ко­ну по­до­ба, бу­де їх шква­ри­ти що в бо­га день цi­лий мi­сяць… А там, бi­ля млин­ка, от там що дiється!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
IN NATALEM IESU1 На глас: «Похвалімо царя Христа/» О ночь нова, дивна, чудна, Яснѣйшая свѣтла полудня, Когда чрез мрак темній, черній Блиснул солнца свѣт невечерній. Веселитеся, яко с намы бог, Яко с намы бог.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”