Глаголиця — одна з двох найдавніших слов’янських абеток, створена, ймовірно, у IX столітті для запису старослов’янських текстів, яка характеризується складним, округлим накресленням букв.
Глаголиця — рукописний або друкований текст, написаний абеткою глаголицею.
Глаголиця — у переносному значенні: про щось дуже давнє, застаріле, малозрозуміле (наприклад, про почерк або спосіб викладу думок).