Словник Української Мови
Буква
1. (про тканину, одяг тощо) Ставати гладким, рівним після прасування; розправлятися, розгладжуватися.
2. (перен., розм.) Ставати спокійним, затишним; улагоджуватися (про життя, обстановку).
3. (заст.) Приводити себе до ладу, виглядати охайним; чепуритися.
Приклад 1:
А бог вас карає, бо ви маєте на єго сонце дивитися, ви маєте дітьми тішитися і зеленим колосом по веселім лиці гладитися. Томо, табо бери, не гнівайся на бабу.
— Невідомий автор, “193 Vibrani Novieli Vasil Stiefanik”