гладій

1. (історичне) У Стародавньому Римі — професійний боєць, який бився на арені (в амфітеатрі) проти інших бійців або диких звірів для розваги публіки.

2. (переносне значення) Людина, яка веде жорстоку, безкомпромісну боротьбу, часто на межі життя і смерті; боєць, воїн (зазвичай у політичному, ідеологічному чи соціальному контексті).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |