1. У Стародавньому Римі — професійний боєць, раб або ув’язнений, який бився на арені цирку проти іншого боєнця або дикого звіра для розваги публіки.
2. Переносно — людина, яка веде запеклу, жорстоку боротьбу за щось (наприклад, у політиці, спорті).
гладіатор
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— (крик, звитяга, смерть) — Йде гладіатор істину питати. Рівняє тирсу вишколений смерд, Щоб легше умиралось умирати.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Частина мови: іменник (однина) |