гладь

1. Рівна, гладка поверхня води, що не порушена хвилями або брижами; спокійна водна поверхня.

2. Рівна, гладка поверхня чого-небудь (наприклад, льоду, поля, пустелі); великий рівний простір.

3. У художній вишивці — техніка вишивання, при якій стібки ниток щільно покривають всю поверхню тканини-основи, утворюючи гладку, блискучу поверхню; також сама вишивка, виконана такою технікою.

Приклади вживання

Приклад 1:
На обрії домінує гладь: На блакитному — білосніжне. «Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі…» Є тривога дерев — і ніякого сенсу в печалі.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |