гіперцентр

Значення

1. У містобудуванні та геоморфології — найбільш активна та щільна центральна частина мегаполісу, що формується в результаті злиття кількох міст-ядер і їхніх центрів, утворюючи єдине просторове ціле з надзвичайно високою концентрацією ділових, культурних та транспортних функцій.

2. У сейсмології — точка в глибині надра Землі (у вогнищі, гіпоцентрі), з якої починається руйнівний землетрус; точне місце початку розриву гірських порід під час сильного сейсмічного події.

Правопис та відмінювання