1. (у математиці, геометрії) Пов’язаний з властивістю взаємної перпендикулярності (ортогональності) у просторі з розмірністю, що перевищує три, або стосовно системи об’єктів (наприклад, векторів, функцій), ортогональність яких поширюється на додаткові виміри або параметри.
2. (у техніці, інформатиці) Характеризує принцип організації або проектування, при якому компоненти системи є незалежними (ортогональними) за кількома різними, не пов’язаними між собою напрямками або критеріями одночасно.