гіперкон'югаційний

Значення

1. (у фізичній та органічній хімії) Пов’язаний з гіперкон’югацією — особливим видом електронної взаємодії, при якій електрони σ-зв’язку (наприклад, C-H) делокалізуються у суміжній π-системі або на атомі з вакантною орбіталлю, що впливає на стабільність молекул, їхню будову та реакційну здатність.

2. (у квантовій хімії) Стосовний до опису електронної структури молекул, де враховується внесок гіперкон’югаційних ефектів, таких як взаємодія заповнених σ-орбіталей з сусідніми порожніми або частково заповненими p- або π-орбіталями.

Правопис та відмінювання