Значення
-
Гіперкатексис — у психоаналізі (зокрема в теорії В. Р. Байона): надмірна інтенсивність або жорстка фіксація психічної енергії (катексису) на певному об’єкті, ідеї чи образі, що перешкоджає нормальному протіканню психічних процесів та адаптації до реальності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гіперкатексис, р. гіперкатексису, д. гіперкатексисові, з. гіперкатексис, о. гіперкатексисом, м. гіперкатексисі, к. гіперкатексисе