Гіперкатексис — у психоаналізі (зокрема в теорії В. Р. Байона): надмірна інтенсивність або жорстка фіксація психічної енергії (катексису) на певному об’єкті, ідеї чи образі, що перешкоджає нормальному протіканню психічних процесів та адаптації до реальності.
гіперкатексис
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |