1. Клінічний синдром, спричинений надмірною концентрацією інсуліну в крові, що призводить до гіпоглікемії (зниження рівня глюкози) з характерними симптомами: слабкістю, потовиділенням, тремором, відчуттям голоду, а при тяжкому перебігу — до порушень свідомості та судом.
2. Патологічний стан, що виникає внаслідок підвищеної секреції інсуліну підшлунковою залозою, часто через інсуліному (пухлину острівцевих клітин), гіперплазію бета-клітин або функціональні порушення.
3. В медичній практиці — діагноз, що об’єднує різні форми абсолютного або відносного надлишку інсуліну в організмі, незалежно від його походження (ендогенного або екзогенного, наприклад, при передозуванні інсуліну при лікуванні цукрового діабету).