Словник Української Мови
Буква
1. Урочиста, урочисто-хвалебна пісня, музичний твір, що прославляє когось або щось (наприклад, народ, країну, ідею, божество).
2. Державний гімн — офіційний державний символ (поряд із прапором і гербом) у вигляді музично-поетичного твору, що урочисто виконується під час офіційних державних заходів.
3. Хвалебний твір, віршована або музична ода, присвячена якійсь особі, події або явищу.
4. У переносному значенні — щось, що виражає найвищу оцінку, захоплення, прославляє когось або щось.
Приклад 1:
20 січня 1935 Малий гімн Стріла намірена до льоту, струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, в калитці вечора лягли.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Гімн цей написаний простою, загальнодоступною мовою. Новим літературним жанром стали також історичні повісті, в яких знайшли своє відображення визвольна боротьба єгиптян проти гіксосів («Казка про Секененра та Апопі»), війни Рамзеса II з хетгами («Поема Пентаура»), поневіряння у Фінікії єгипетського посла («Подорож Уну-Амона до Бібла») та інші історичні події, висвітлені, ясна річ, у дусі офіційної ідеології.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
— християнський гімн, створений наприкінці IV ст. Його авторство приписують Амвросію Медіоланському або Августинові.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”