Значення
-
У давньогрецькій міфології — бог шлюбу, уособлення весільного гімну та шлюбного зв’язку, син Діоніса та Афродіти (або за іншими версіями — Аполлона та музи).
-
У ботаніці — внутрішня частина оцвітини, що вкриває органи розмноження в бруньці, зазвичай найменший з двох кілць пелюсток (у складних квітках, наприклад, у айстрових).
-
У анатомії (застаріле) — тонка перетинка або плівка, що закриває або оточує якийсь орган або отвір у тілі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гімен, р. гімену, д. гіменові, з. гімен, о. гіменом, м. гімені, к. гімене