гімен

1. У давньогрецькій міфології — бог шлюбу, уособлення весільного гімну та шлюбного зв’язку, син Діоніса та Афродіти (або за іншими версіями — Аполлона та музи).

2. У ботаніці — внутрішня частина оцвітини, що вкриває органи розмноження в бруньці, зазвичай найменший з двох кілць пелюсток (у складних квітках, наприклад, у айстрових).

3. У анатомії (застаріле) — тонка перетинка або плівка, що закриває або оточує якийсь орган або отвір у тілі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |