Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність гілок на дереві або кущі; розгалуження стовбура з бічними відростками.
2. (переносно) Розгалужена, складна структура чогось, що має вигляд гілок (наприклад, гілля річки, гілля нервів).
3. (у множині, розмовне) Грубі гілки, хмиз, призначені для палива або для будівельних робіт.
Приклад 1:
Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі. Туман на озері білими хвилями прибиває до чорних хащів; очерет перешіптується з осокою, сховавшись у млі.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Писав я її, іабавляючи неробство й проганяючи нудьгу, а Вашому висо кородію підношу не стільки для цікавості, скільки для того, щоб засвідчити вдячне моє серце за численні милості Ваші, що 347 подібно до густого гілля дерев заспокоюють мою бездіяльність прохолодною тінню, так що й мені можна сказати з Мароновим пастухом: “Deus nobis haec otia fecit”15 Вельмишановний пане, Вашого високородія всепокірніший і багато зобов’язаний слуга, студент Григорій Сковорода СУТНІСТЬ ЦІЄЇ КНИГИ “Ти хто?” 1 каже їм Ісус: “Початок” (Євангеліє від Йоана, гл.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
аж гілля гнеться. II Втопився хурман, збулась жінка чоловіка, втопилась пані, збувся чоловік жінки, та збувся ж і біди з хати!
— Тютюнник Григорій, “Вир”