Значення
-
(у лінгвістиці) Послідовність двох голосних звуків, що належать до різних складу чи слова, які стикаються на межі слів або морфем, наприклад: “на околиці”, “поема про Анну”.
-
(у медицині) Вроджена або набута щілина, отвір або дефект у перегородці, перетинці чи стінці органу, що призводить до його незакриття (наприклад, гіатус стравоходу).
-
(переносно) Перерва, проміжок, лакуна у чому-небудь безперервному, наприклад, у часі, знаннях, текстові чи культурній традиції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гіатус, р. гіатусу, д. гіатусові, з. гіатус, о. гіатусом, м. гіатусі, к. гіатусе