гіацинт

1. Багаторічна цибулинна рослина родини холодкових з довгими вузькими листками та густими суцвітями дзвіночкових квіток, що мають сильний запах; декоративна та оранжерейна рослина.

2. Дорогоцінний камінь, прозора різновидна циркону червонувато-коричневого, жовтувато-бурого або червоного кольору; коштовність.

3. У давньогрецькій міфології: прекрасний юнак, коханець Аполлона, випадково вбитий ним і перетворений богами на квітку.

Приклади вживання

Приклад 1:
«Гіацинт попід місяцем — герцог величний…» Гіацинт попід місяцем — герцог величний. Пауза в менуеті трішечки затяглася.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |