гейне

1. Прізвище німецького поета, публіциста та літературного критика Генріха Гейне (1797–1856), одного з найвизначніших ліриків німецької мови доби романтизму.

2. У переносному значенні — вживається як символ тонкої, іронічної, а іноді й саркастичної лірики, а також як уособлення поета-вигнанця.

Приклади:

Приклад 1:
1953 р. закінчила університет, захистивши дисертацію «Генріх Гейне в українській літературі». Після закінчення аспірантури при Слов’янському Інституті у Празі працювала в різних інститутах чехословацької Академії Наук.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Наприклад, веселу історію про фараона Рамп- сініта і спритного злодія використав Г. Гейне в поетичному збірнику «Романсеро», староєгипетські сюжети присутні у творчості Лесі Українки, Б. Пруса, В. Брюсова, О. Мандельштама та ін. Художнє ремесло розвивалося Архітектура і мистецтво у Стародавньому Єгипті ше в V—IV тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
— Один із моїх колишніх шкільних товаришів зробивсь арабістом, то я якось навідавшись до нього, спитав був, звідки міг узяти Гейне тему до свого «Der Asra»[28] то назвище. Арабіст мені пояснив, що арабське плем’я бану-озре, або озрійці, справді славилися серед інших арабів своїм гарячим, палючим, безмежним коханням, та й заходився перекладати мені з арабської мови скількись історичних уривків, де оповідається про тих озрійців.
— Тютюнник Григорій, “Вир”