Словник Української Мови
Буква
1. Форма дієслова “гетіти” у 2-й особі множини наказового способу, що вживається для вираження наказу або заклику віддалитися, піти геть (застаріле, діалектне).
2. Уживається як вигук для вираження рішучого прохання або наказу негайно залишити місце, відійти (застаріле, діалектне).
Приклад 1:
– Гетьте, люди добрі! – крикнув він, рукою одвівши вірьовку…- За що ти мене в’язати хочеш – я тебе питаю?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Скаже: пiвень бiльше начитав, нiж ти… Ну, тепер усi гетьте, агуша, бо менi треба читати. Присунуся ближче до сонечка, хай i воно загляда в книжку, хай i воно читає… Ну, разом!..
— Самчук Улас, “Марія”