гетьманич

1. Син гетьмана; нащадок гетьманського роду.

2. Історична особа — син українського гетьмана (наприклад, Юрій Хмельницький, син Богдана Хмельницького, якого так називали).

3. У переносному значенні — молода, амбітна людина, яка прагне влади або веде себе наче спадковий правитель.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Щоб гетьманич підріс. Школу закінчив.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |