1. У мовознавстві — іменник, що при відмінюванні поєднує відмінкові закінчення різних відмін (наприклад, ІІ та ІІІ) в одній парадигмі, що ускладнює віднесення його до єдиного типу відміни.
2. У лінгвістиці — тип нерегулярної відміни, коли слово змінюється за різними відмінковими моделями, часто успадкованими з індоєвропейської прамови (наприклад, українські іменники на -мя, такі як “ім’я”, “плем’я”).