1. (мед.) Порушення мовлення, при якому людина висловлює думки, що суперечать її справжнім переконанням або намірам, часто через психічний розлад.
2. (лінгв., рідк.) Вживання слів або фраз у значенні, протилежному до їхнього звичайного сенсу, як стилістичний прийом або мовна аномалія.