геть-геть

Приклад 1:
Во­на ку­дись геть-геть ди­ви­ла­ся, а він – на неї. Повінув вітрець; розірвав дим­час­ту хмар­ку, що зас­ту­ва­ла сон­це; во­но з-під неї ви-пли­ло у своїй пишній красі і об­да­ло їх хви­ля­ми блис­ку­чо­го світу, на­че га­ря­чим зо­ло­тим до­щем оси­па­ло.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Що­неділі, щос­вя­та, а ча­сом і се­ред буд­ня, щоб не одс­та­ти од вельмож­но­го сусіди, – бен­ке­тує тут п’яне мо­ре тем­ної прос­то­ти… Оже ще й досі, під пізній вечір, по­ди­рає мо­роз по­за шку­рою ве­се­лих гу­ляк, як гля­нуть во­ни на хрест, що геть-геть зда­ле­ка чорніє над Ро­мо­да­ном… This file was created with BookDesigner program bookdesigner@the-ebook.org 02.07.2008
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Далi i хмарочки стали розходитись, порiдшали й стали звертатись купками, мов клубочки, розступатись, щоб дати дорогу для якогось пишного, важного гостя, нiби царя якого, дiющого добро усьому миру, i покотилось геть-геть за крутiї гори, щоб тiльки вiдтiля дивитися на те, що тут буде! Ось i зачервонiло на тiй дорозi, де йому треба йти, i розiслалось, мов сукно, як кармазин, красне; далi неначе срiбнi цвiтки по ньому хто посипав; а тут i увесь путь став мов золотим пiском по червоному полю посипаний… Зазолотились i верхiв’я дерева по лiсам… i ось золотий по них пiсок сиплеться по дереву нижче, усе нижче… нижче… Усе стихло… Чогось жде!..
— Самчук Улас, “Марія”