1. Повністю, абсолютно, без залишку; так, що нічого не лишилося.
2. У значенні присудкового слова: повністю закінчено, знищено або витрачено.
Словник Української Мови
Буква
1. Повністю, абсолютно, без залишку; так, що нічого не лишилося.
2. У значенні присудкового слова: повністю закінчено, знищено або витрачено.
Приклад 1:
Ще й відьму, що в чортиці бабувала, гарненько попросив, щоб їм корови геть-чисто попсувала. Хай же знають!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Найкращi конi на смерть заїздив; куплять – знов заїжджу. Ще й вiдьму, що в чортицi бабувала, гарненько попросив, щоб їм корови геть-чисто попсувала. Хай же знають! Ще ж стiжка їм пiдмочив, а збiжжя погноїли, Пропасниця їх досi б’є за те, що озеро коноплями згидили. Не буде їм добра тепер у лiсi! Вже тут навколо хати й Злиднi ходять. З л и д н i (малi, заморенi iстоти, в лахмiттi, з вiчним гризьким голодом на обличчi, з’являються з-за кутка хатнього) Ми тут!
— Українка Леся, “Лісова пісня”