1. Співробітник або службовець гестапо — таємної державної поліції нацистської Німеччини, що діяла у 1933–1945 роках.
2. Переносно: жорстокий, безжалісний переслідувач, кат; той, хто діє методами терору та насильства.
гестапівець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Враз гестапівець (у нього на чорному кляпі ковніра два срібні квадратики — ОЬегесЬагЙігег — він же начальник Стрийського гестапо, як виявилось потім) підскакує до мене й лапає мене за кишені, груди, рамена — чи нема зброї? Одночасно запитує: де моя зброя?
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: іменник (однина) |