гештальт

1. У психології: цілісна структура, форма або образ, що володіє певною організацією та властивостями, відмінними від суми властивостей її окремих частин; центральне поняття гештальтпсихології.

2. У побутовому вживанні: завершений, цілісний образ якоїсь ситуації, переживання або процесу, що залишається в пам’яті; часто вживається у виразах “закрити гештальт” (психологічно завершити незавершену ситуацію) та “відкритий гештальт” (незавершена, нав’язлива ситуація).

Приклади:

Приклад 1:
ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ Гештальтпсихологія зародилася на початку XX ст.. Вона походить від німецького « гештальт» (gestalt), що означає «образ», «конфігурація», «цілісна форма», «структура»16. Ця наука розглядає образ як організоване ціле, властивості якого не можуть бути здобуті з властивостей його частин.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 2:
Ними були Ф. Перлз, талановитий психотерапевт, засновник гештальт– терапії, В. Сатир, провідний спеціаліст у галузі сімейної медицини, яка змогла розібратися у низці, здавалося б, не вирішуваних проблем у сфері міжособистісних стосунків, і М. Еріксон, всесвітньо відомий гіпнотерапевт, засновник сучасної гіпнотерапії.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
Основне поняття – гештальт (від нім. Gestalt – фор- ма, фігура), яке фіксує єдність організму і середовища.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”