герун

1. (лінгв.) Дієприкметниковий віддіок у румунській мові, що виражає дію, подібну до дієприкметника, але має особливі форми вживання та відмінювання.

2. (істор.) У давньоримській культурі — жрець, який обслуговував культ героїв (померлих предків або легендарних осіб, що шанувалися як покровителі роду).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |