1. Педагогічна теорія та система навчання, розроблена німецьким філософом і педагогом Йоганном Фрідріхом Гербартом, що ґрунтується на формальних ступенях навчання (ясність, асоціація, система, метод) та етичному вихованні через багатосторонній інтерес.
2. Напрям у педагогіці XIX — початку XX століття, що розвивав ідеї Гербарта, зокрема акцент на розвитку уваги, мислення та моральних якостей учня, а також на чіткій організації навчального процесу.