1. Патологічна звичка або харчове відхилення, що полягає у систематичному споживанні землі, глини, крейди, піску та інших мінеральних речовин нехарчового походження.
2. У зоології та етології — поїдання ґрунту (землі, глини) тваринами (наприклад, деякими приматами, птахами, травоїдними) з метою отримання мінералів, нейтралізації токсинів з рослинної їжі або покращення травлення.
3. В антропології та історії — традиційна культурна практика деяких народів, що передбачає вживання в їжу певних видів глини або золи як частини звичайного раціону, ритуальної дії або лікарського засобу.