генеральша

1. Дружина генерала.

2. Розм. Жінка, яка має генеральське звання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Генеральша – привітна ха­зяй­ка-хлібо­сол­ка. Кож­но­му ска­же лас­ка­ве сло­во; до од­но­го обер­неться з усміхом, до дру­го­го – з по­ва­гою; кож­но­му го­дить, -ко­ло кож­но­го хо­дить… Гос­тям – привілля!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А тим часом генеральша розмовляла з учителем, що вийшов був на ґанок. II — Ви отримали другий лист мого чоловіка?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Це ті самі гледічії, що в їхній гущавині Володимир мав свою першу зустріч з Амалією в ту ніч, як він, та Лаговський, та генеральша допіру оселилися були в Андропулів. Другого дня Володимир ходив і сумний, і втомлений, і повний песимізму, і сповідався на молу перед професором, і нарікав себе поганцем і нездарою; а професор його втішав і заспокоював, не передчуваючи, що колись доведеться іще й йому в Володимира прохати собі такого самого потішання; потім вони, обійнявшись як брати, прийшли з молу до генеральші, що їх сердечно привітала, наче двох рідних синів, і професор тоді був сказав собі: «Ich kann dem Augenblicke sagen: verweile doch!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |