генерал

Приклад 1:
Не вспіли піща­ни оду­ма­тись, як приїздить сам вельожний у Піски,- та ще й не сам, а з якимсь жид­ком – обтіпа­ним, обс­ми­ка­ним, у дов­го­по­ло­му, зай­ол-за­но­му ба­ла­хоні, у яр­мулці на го­лові, у па­тин­ках на но­гах… Хто зро­ду не ба­чив жи­да, не знав, на ко­го більше ди­ви­ти­ся: чи на ге­не­ра­ла, чи на йо­го жи­да, що хо­див за ним слідом – мов при­ши­тий до ге­не­ральських хвос­тиків… Генерал про­чу­мав піщан пер­ший. – Тепер уже ви не ко­за­ки,- ска­зав він, зібрав­ши гро­ма­ду.- Годі вам гай­да­мацт­во пло­ди­ти!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Потім був домашнім вихователем дітей останнього гетьмана України К. Розумовського, служив vy канцелярії князя Потьомкіна і дослужився до чину генерал-майора. В останній період життя обіймав посаду управителя Рязанського намісництва, був одним із кураторів Московського університету.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Вже робітники повирубували з «участка» чіпкі товстезні ліани-сасапарілі, часом з руку завтовшки, що непроглядно були поперепліталися поміж столітніми каштанами та волоськими горіхами, і генерал з генеральшею мали тепер доглядати, як вони вирубують на «участку» ще й карабіч (такий дрібний граб) та викорчовують ще й оту густу й колючкувату кущову поросль, яку тут, на Кавказі, звуть держидеревом і яку професор з Аполлоном (вони любили ботаніку) закваліфікували як paliurus aculeatus. Це дерево — з листям, наче в білої акації, а з кущовим гіллям — як у жовтої акації; тільки ж воно ще густіше й далеко колючіше од білої акації, а вкорінюється в ґрунт гірше, ніж яка дереза.
— Тютюнник Григорій, “Вир”