Військове звання вищого офіцерського складу в арміях низки країн, що зазвичай є другим за старшинством серед генеральських звань (нижче від генерал-полковника і вище від генерал-майора).
Особа, яка має це військове звання.
генерал-лейтенант
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
9(22) січня 1918 року Центральна Рада ухвалила 4-й Універсал, яким проголошувалась незалежність УНР від Росії… Ось вони імена борців за незалежність України: • історик України, автор понад 2000 наукових праць Михайло Грушевський — голова Центральної Ради УНР (з 29 квітня по 14 грудня 1918 року); • письменник, драматург Володимир Винниченко, голова першого уряду доби української Центральної Ради (січень 1918 року); • генерал-лейтенант Російської імператорської армії, козацько-старшинського роду Павло Скоропадський — гетьман Держави України (з 29 квітня по 14 грудня 1918 року); • театральний історик і критик Симон Петлюра, голова Директорії УНР (з 9 травня 1919 по 10 листопада 1920 року)… Непросто було розібратися українському інтелігенту у цій історичній мішанині спроб побудови незалежної української держави. Він прагнув до самовизначення в українській державі, як би вона не називалась — Гетьманат, УНР, не з політичного погляду — хто переможе, до того й пристану, адже були й такі, але з позиції… Як би це врозумливо пояснити?..
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Строкач Тимофій Амвросійович (1903—1963) — один із організаторів і керівників партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, генерал-лейтенант (з 19 і4 р.). У 1942—1945 pp.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |