ген-ген

Приклад 1:
– Ач, утек­ла!..- мо­вить він го­лос­но.- Ген-ген уже… за го­рою… Ну, та й дівчи­на ж!! І вер­тає він на­зад у Піски, ра­дий та ве­се­лий, що хоч зда­ле­ка по­ба­чив.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Аж ген-ген усi зiб­ра­ли­ся круг став­ка та й див­ляться… А на вi­що див­ляться, так гай, гай! Та­ко­го при­ви­де­нiя нав­ряд чи є хто у на­шо­му се­лi са­мий ста­рий, щоб тя­мив, яке те­пе­реч­ка бу­де в Ко­но­то­пi… Та що ж там та­ке?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Та хапайся, сину, бо вже ген-ген з полудня, а треба вернутись завидна… Коли б ще снiгу не було, — казав Яким, удивляючись у край неба, — наче хмара насувається. Не гайся, Васильку, не гайся, бо нерано… На стареньких санях лежала вже ялинка.
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”