1. У музичній теорії — ритмічна фігура, при якій тривалість двох тактів у тридольному розмірі (наприклад, 3/2) виконується як три такти в дводольному (наприклад, 3/4), що створює ефект тимчасової зміни метру; тип поліритмії, поширений у музиці Відродження та бароко.
2. У давньогрецькій музиці — специфічне співвідношення інтервалів, зокрема квінти та кварти, що утворюють октаву (3:2 та 4:3).