1. У лінгвістиці: подвоєння звука, складів або морфем у слові, що може виникати внаслідок фонетичних процесів або як стилістичний прийом.
2. У поетиці та метриці: навмисне подвоєння початкового приголосного звуку в сусідніх складах слова або в суміжних словах для створення певного ритмічного або звукового ефекту (наприклад, алюзії).
3. У палеографії та текстології: позначка у вигляді подвійної літери або спеціального знака в рукописах, що вказує на необхідність подвоєння літери при читанні чи переписуванні тексту.