1. (у мікології) — такий, що має напівзакриту будову плодових тіл, коли спори дозрівають частково під захистом покривів, а частково на відкритому повітрі; характерний для деяких грибів, зокрема печериць.
геміангіокарпний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |