1. У давньогрецькій міфології — син бога Сонця Геліоса, зазвичай мається на увазі один із семи синів Геліоса та його сестри-океаніди Роди (Фаетон, Гелій, Егій, Кандал, Тріоп, Охім та Макрей), які після загибелі брата Фаетона були перетворені богами на тополі, а їхні сльози — на бурштин.
2. У давньогрецькій міфології — дочка бога Сонця Геліоса, зокрема одна з сестер Фаетона (наприклад, Геліади Лампатіє та Феба, жриці Афіни).
3. У переносному значенні — людина, яка живе у сонячному краї або залежить від сонячної енергії.