Древослів

Словник Української Мови

гексаборат

[ɦɛksɑborɑt] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Хімія) –

    Хімічна сполука, сіль борної кислоти, що містить аніон [B₆O₁₀]²⁻ або [B₆O₁₁]⁴⁻, утворюючи гексаборат-іон.

  2. (Геологія) –

    Мінерал, природна сіль борної кислоти з хімічною формулою Na₂B₆O₁₀·3H₂O, відомий також під назвою “ті́нкаліт”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гексаборат, р. гексаборату, д. гексаборатові, з. гексаборат, о. гексаборатом, м. гексабораті, к. гексаборате

Більше записів