1. Різко, швидко рухатися, кидатися кудись; мчати, несітися.
2. Швидко йти або їхати; поспішати.
3. Розмовляти багато і швидко; говорити без зупинки, тараторити.
4. Робити щось дуже швидко, кволо, недбало; квапитися, спішити.
гайнути
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Не випало мені з ним гайнути в навколосвітню подорож, але таку подорож кожен мусить здійснювати самотужки, і от тепер надійшла й моя черга», — і ще заки Лужний скінчив, він, Керик, зауважив, як із хвиль Мічіґанського озера, що розтулилося велетенськими капицями, виринув сліпучий вітрильник, точнісінько такий, як про нього вони удвох мріяли в Беллярії і Ріміні, і Лужний підвівся, жбурляючи набік костур, наче його ніколи й не мучив ревматизм і, на очах помолодівши, плигнув у човен, оповідки про навколосвітню подорож у котрому, зокрема в Беллярії, количце не минула небезпека, що дивізійників примусово видадуть червоному Молохові на поталу, про яку ніде ніхто й не писне, бо травоїдній Україні заказано месників, — розворушила в ньому, Яремі, таку тугу, наче його, Ярему, висмикнули з тіла й поставили поруч, аби він збоку вперше осмислено глянув на власне існування. Властиво, тоді його, Керика, вперше пронизала думка, увімкнувши люстру всередині: таж доти він, Керик, не існував: адже те, що він переставляв ноги, сміявся й журився, молов язиком і заглядав смерті в очі не було існуванням!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”