гавкання

1. Дія за значенням дієслова «гавкати»; видавання гавкучих звуків (переважно про собак).

2. Переносно: груба, різка, часто безпідставна критика або лаянка; лайливі вигуки.

Приклади:

Приклад 1:
Через злюче собаче гавкання підвівся якийсь хлопчак, — мабуть, Ганнин унук, — і вийшов на шлях. Андрій всунув йому в щуку останні п’ять карбованця.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Осiннiми вечорами вона рано свiтила свiтло, чепурилась, немов у свято i, сидячи у своїй охайнiй хатинцi, часто поглядала на дверi, тривожно прислухаючись до гавкання собак, i хвилювалась, немов на щось чекала. Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафiйчину скриню i переглядала її убоге шуплаття, розгортала вишиванi рушники i переводила задуманий погляд на дочку.
— Самчук Улас, “Марія”