Словник Української Мови
Буква
1. Штучна насипна дорога через болотисту місцевість, заболочену ділянку або водойму, зроблена з хмизу, гілля, колод, каменю, землі тощо.
2. Загата, гребля, тимчасова перепона на воді з колод, хмизу, каміння для підняття рівня води або переходу.
3. (у діалектах) Місце на річці, де можна перейти вбрід; брід.
Приклад 1:
– «Добре,- кажу,- поїдьмо, покажем твоїм землякам козацьке лицарство; нехай і нас там знають!» Отож і побратавсь я з ним у Братстві, так уже, щоб у нас не було се моє, а се твоє, а все укупі: щоб помагать один одному у всякій пригоді, щоб менший старшому був вірним слугою, а старший меншому рідним батьком. Воно б і добре, та як побачив я отсю кралю, так душа й дала сторчака.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Слухала їх сперта хвиля потоку і, мов надумавшись, покинула бити собою в кам’яну гать, а повернулася взад. VIII Поки боярин вернувся зі свойого невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі і прислухувався та думав, що йому робити.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”