гасило

1. Пристрій для гасіння вогню, зазвичай у вигляді металевого конуса на дерев’яній ручці, яким накривають полум’я свічки або лампади.

2. Рідкість або порошок, якими гасять вогонь (наприклад, у вогнегаснику).

3. Перен. Те, що пригнічує, знищує, робить менш яскравим (почуття, явище, процес).

Приклади:

Приклад 1:
Невольнича муза ~444 услід за Лепким і Вороним услід за Франковим «У плен ері» ургуй — надія Карпат,або Посельська книжка 445~Ó ÑÒÐÀÑÍÈÉ ÒÈÆÄÅÍÜ нараз затряслася земля збурився простір на горбі голгофі звалило стовпи у сяєві дроти схрестилися настала громохка тьма село накрила велетенською плащаницею із висвітленими плямами відбитком Тіла внизу заслухане у власний стогін скрип брязкіт гасило Посельє поновлені огарки а я раз по раз зривався із півсну до дверей до вікна був стук був клич то вітру суєтність вгорі по розмаєному звої збігала І. Калинець. Невольнича муза ~446 зблискуючи гублячись сльоза місяць нашому слухові не даний ангельський плач лакримоза Карпат,або Посельська книжка 447~ÌÎËÈÒÂÀ я знаю (гірке то знання) ні землі ні людства ти не порятуєш ні країни народу навіть одного містечка чи села ти не порятуєш ні лісу дерева травинки мурашиної купини ти не порятуєш ні озера купави хмарини в небі риби у воді ти не порятуєш ні друзів матері дочки жодного коханого обличчя ти не порятуєш давно хочу відректися від тебе забути твоє ім’я після крапки остаточно поламати перо І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”