Древослів

Словник Української Мови

гасівник

[ɦɑsiʋnɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

(Техніка) –
(спеціальний термін) Пристрій для гасіння вогню, переносна вогнегасна установка; вогнегасник.
(Історія) –
(застаріле) Той, хто гасить світло (наприклад, ліхтарі на вулицях); ліхтарник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гасівник, р. гасівника, д. гасівникові, з. гасівника, о. гасівником, м. гасівникові, к. гасівнику

Більше записів