1. Який стосується гарячки, супроводжується нею або викликає її; властивий стану гарячки.
2. Переносно: надзвичайно поспішний, метушливий, нервовий, що відбувається в напруженому, лихоманковому темпі.
гарячковий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
ЧАСТИНА ТРЕТЯ І Хвилі Ворскли, і місячне сяйво, і журні акорди Бетховена, й млосний морок липневої ночі над містом його дитинства, і сірі коні в яблуках, і мерехтливі очі, повні великих сліз раним-рано в дворі райвідділу, — все це пливло разом з вогненними колами, мішаючись в сліпучий, гарячковий хаос, а над усім — соната Бетховена… Мрійна й розгойдана, як глибока журба. І чийсь понурий і терпкий голос: «Це Катерина!» — Такий понурий і терпкий голос, як прокурор.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Може, справдi єдиний вихiд iз цiєї в’яз‑ницi — виходити вечорами, низько ослонивши лице каптуром плаща, сiдати в проїжджi авта, не називаючи iменi, рука водiя на колiнi, низький, захриплий смi‑шок, гарячковий шурхiт зайвої одежi, не треба вмикати свiтла, не треба розплющувати очей, слухати лиш клекiт кровi, чоловiчу партiю ударних i своє, чи вже‑не‑своє, розчинення‑розступання, ох, як ти класно розкрилася, ну!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикметник () |