Словник Української Мови
Буква
1. Який має високу художню, естетичну цінність; що викликає відчуття краси, задоволення своїм виглядом, формою, звуком тощо; вродливий, миловидний, приємний.
2. Який відзначається високою якістю, добротністю; хороший, добрий.
3. Який викликає схвалення, похвалу своїми внутрішніми якостями, вчинками; гідний, похвальний, чесний.
4. Значний за розміром, кількістю, силою; великий, чималий, добрий.
5. (У знач. іменника) Про те, що є красивим, морально високим; красиве, добро.
Приклад 1:
— дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку. Дійшовши до берега озера, зупинився.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
h) Після нічного містралю Венеція і справді виглядала свіжо сотвореною і являла собою гарний подарунок для Респон дента. Небеса були чисті й великі, ясні будівлі віддзерка лювались у водах каналу поруч із моторівками, зґрабними продуктовими барками та, ясна річ, плавними ґондолями.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Бо зорі меркотять, Неясно так горять І наче під серпанком Твій гарний вид держать. (<< back) 6 Кінця століття (франц.).
--- Тютюнник Григорій, "Вир"